Щоб успішно боротися з мігренню і мати можливість попередити розвиток чергового нападу, важливо знати, чому і як вона виникає. Це знання важливе як для лікарів, так і для пацієнтів, оскільки лежить в основі профілактики й лікування нападів головного болю.
Зміст
Мігрень – це особливий різновид головного болю, який характеризується періодичністю виникнення, великою тривалістю (до 72 год за відсутності лікування), однобічною локалізацією, помірною або вираженою інтенсивністю, а також негативним впливом на самопочуття і працездатність людини. Незважаючи на вираженість симптомів, мігрень є первинним головним болем, тобто не пов'язаним з наявністю пухлини, аневризми або з розвитком інфаркту головного мозку.
Дані про причини і механізм розвитку мігрені (вчені називають цю область «етіологія і патогенез») до теперішнього часу вважаються неповними і вченим ще належить заповнити безліч білих плям і відповісти на багато питань. Однак уже зараз немає сумнівів у тому, що мігрень є спадковим захворюванням або захворюванням зі спадковою схильністю. Це твердження підтримують статистичні дані, які показують, що майже у 70% хворих з мігренню є близькі родичі з таким же або схожим головним болем.
Зміни, що призводять до розвитку мігрені, стосуються порушення регуляції тонусу (напруження) стінок судин і зачіпають, в основному, судини головного мозку. Важливу роль в реалізації цих порушень відіграє дисфункція трійчастого нерва – одного з 12 черепних нервів, який відповідає за реакцію судин головного мозку на різні зміни зовнішнього і внутрішнього середовища. Також задіяна сіра речовина стовбура головного мозку, яка бере участь у передачі больових імпульсів під час нападу мігрені.
Крім того, в дослідженнях було встановлено, що в розвитку мігрені беруть участь реакції, що нагадують запальний процес, який відбувається в стінці судин, у зв'язку з чим деякі види мігрені лікуються нестероїдними протизапальними препаратами.
Крім спадкової схильності, для розвитку нападу мігрені необхідний вплив пускових чинників, які також називають тригерами мігрені. Ці тригери можуть надходити як із зовнішнього середовища (наприклад, дія низької температури), так і генеруватися самим організмом хворого на мігрень (наприклад, зміна гормонального фону у жінок). Ці тригери не можуть викликати розвиток головного болю у здорової людини, але у людини зі спадковою схильністю саме вони запускають процеси, які призводять до зміни тонусу судин, порушення больової імпульсації та, як наслідок, до розвитку головного болю.
На даний час відомі кілька десятків чинників, здатних запустити розвиток нападу мігрені. До них відносяться:
Зазвичай від впливу тригера до розвитку нападу проходить не більше однієї години. Однак іноді цей інтервал може збільшуватися до доби і більше.
Вивчення хворих на мігрень показало, що цю хворобу дуже часто супроводжують інші захворювання судин і нервової системи, які змінюють та погіршують перебіг мігрені, а також негативно впливають на ефективність її терапії. Так при обстеженні пацієнтів з мігренню нерідко виявляється наявність панічних атак, епілепсія, порушення функції вестибулярного апарату у вигляді запаморочень, порушення рівноваги або закачування, порушення обміну ліпідів (часто сімейного характеру), депресія й артеріальна гіпертензія. Мігрень нерідко буває у людей з частими нападами головного болю напруження. Із захворювань інших органів (що не відносяться до судинної або нервової системи) у хворих з мігренню часто зустрічаються бронхіальна астма, хвороби органів травлення, алергії та гінекологічні захворювання. Не будучи справжньою причиною мігрені, ці хвороби і стани можуть впливати на частоту й тяжкість нападів головного болю і значно погіршувати самопочуття та якість життя хворих.
Використані матеріали симпозіуму № 58 «МИГРЕНЬ: СОВРЕМЕННЫЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О ДИАГНОСТИКЕ И ТЕРАПИИ». ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ ДЛЯ МЕДИЧНИХ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ. СПЕЦИАЛИЗИРОВАННЫЙ ПОРТАЛ ДЛЯ МЕДРАБОТНИКОВ. PROFESSIONAL MEDICAL PORTAL